Мабуть, одним із найбільших парадоксів Львова є Цитадель – комплекс фортифікаційних укріплень середини XIX ст. Хоч вежі Цитаделі і височать на пагорбі у самому центрі міста, посеред мальовничого парку, куди можна легко й швидко втекти від міської суєти, туристичні шляхи місцину оминають. Очевидно, не через її необлаштованість чи трагічну історію, а через незнання. Про Цитадель екскурсоводи воліють мовчати. Хто зна, може, через сором? Адже в одній із веж Цитаделі – “Вежі смерті”, де були нацистські камери смертників табору для військовополонених “Stalag-328”, наші сучасники облаштували… п’ятизірковий готель.
І в той час, коли до польського Аушвіцу зі всього світу з’їжджаються нащадки загиблих і просто туристи – схилити коліно, запалити свічку, вшанувати пам’ять, у львівській Цитаделі гуляють весілля, влаштовують бенкети, а лісистий пагорб облюбували хіба власники собак. Ось такий він, львівський парадокс.

У Першій світовій війні Львівська Цитадель не відіграла якоїсь важливої ролі. У 1914 році австрійські війська без опору залишили місто. У 1914–1915 роках у Цитаделі розміщувався російський гарнізон. У 1918–1939 роках – був розташований полк польської піхоти. Під час Другої світової війни на території Цитаделі діяв табір для військовополонених Stalag-328 “Tsutadell”. Через концтабір пройшло 280 тисяч полонених, з них 140 тисяч (!) померли від голоду та хвороб. Після війни споруди Цитаделі використовувались, як казарми. Заразу на цій території – склади та офіси комерційних фірм.